До тридцятирічного Свого віку Ісус Христос не розпочинав всенародної проповіді Євангелія, тому що в юдеїв раніше тридцяти років не приймали звання народного учителя або священника. Коли ж настав для Господа час всенародної проповіді, то Іоан Предтеча у 15-й рік правління Тиверія за словом Божим сповістив по всій околиці Йорданській, що наблизилось Царство Небесне, й гряде очікуваний Месія. Великий із пророків став проповідувати покаяння, необхідне для достойного вступу в Царство Його і тих, хто сповідав гріхи свої, хрестив в Йордані. Хрещення, яке дало Іоану ім'я Хрестителя, за словами святителя Іоана Золотоустого, було тільки приготуванням до Таїнства Хрещення, а не самим Таїнством. Бажаючи освятити води дотиком до них пречистого єства Свого і встановити таїнство Хрещення, яке повинно було слугувати дверима в новий вічний завіт з Богом, Ісус Христос прийшов на Йордан до Іоана хреститися. Предтеча ніколи не бачив Спасителя, але Бог відкрив Хрестителю, що Він Месія; тоді Іоан з благоговійним здивуванням сказав: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» «Але Ісус сказав йому у відповідь: «Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду» (Мф. 3: 14−15). Іоан тоді поклав руку на голову Спасителя і занурив Його у воду. 

За змістом церковних піснеспівів Господь, що взяв на Себе гріхи світу, покривається водами Йордану. Як тільки Ісус, охрестившись, вийшов з води, над Ним розкрилися небеса, й Іоан побачив Духа Божого, Який сходив у вигляді голубиному на Спасителя, і почутий був голос Бога Отця: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3: 17). Таким чином Ісус в день Хрещення, зішестям на Нього Духа Святого, помазаний за своєю людськістю більше за спільників Своїх (Євр. 1: 9), і з цього часу Спасителю як людині належить ім'я Христос.

На спомин про цю євангельську подію 6 (19) січня встановлено Церквою свято Хрещення Господнього. Воно має подвійну назву — Хрещення Господнього та Богоявлення, бо при Хрещенні Христа Спасителя було явлення Бога у Пресвятій Трійці, і особливо урочисте явлення Божества Спасителя, який вступив на Своє всенародне відкрите служіння для викуплення світу.

В Церковному уставі і в Отців Церкви день Хрещення Господнього та Богоявлення називається також Просвітленням, святом світла, тому що Бог є світло і з’явився просвітити тих, хто сидить в темряві. У давнину в навечір'я Хрещення приймали Таїнство святого Хрещення оголошені, при цьому горіло багато світильників, які знаменували світло пізнання Бога істинного.

Відзначення свята Богоявлення відноситься до першопочатків християнства і є за уставом дванадесятим великим господським празником. Про нього згадується і в апостольських постановах: «Богоявлення свято святкуйте тому, що в цей день було явлення Христового Божества, що засвідчив Його Отець під час Хрещення, і Утішитель Святий Дух, у вигляді голубиному, показав всім Освідченого».

У III столітті про подію Богоявлення проповідували за богослужінням свмч. Іполит і Григорій Неокесарійський, чудотворець. На давнє святкування Хрещення Господнього й нічне перед цим бдіння християн вказує св. Климент Олександрійський.

У IV ст. святі отці Церкви — Григорій Богослов, Григорій Ніський, Амвросій Медіоланський, Іоан Золотоустий, Августин — залишили нам свої високі повчання, які проголошені були ними в день свята Богоявлення. У V ст. — Анатолій Константинопольський; VII ст. — Андрій і Софроній Єрусалимські; VIII ст. — Кузьма Маюмський, Іоан Дамаскін і Герман Константинопольський; IX ст. — Йосиф Студит, Феофан і Візантій — склали багато піснеспівів на свято Хрещення Господнього, які донині співаються Церквою в день свят.

До освяченої води християни з давніх часів мали велику побожність. У IV ст. святитель Іоан Золотоустий говорив: «Христос хрестився і освятив єство водне; і тому в свято Хрещення всі, почерпнувши води опівночі, приносять її додому і зберігають увесь рік. І та вода в істоті своїй не псується від своєї давності, але набрана на цілий рік, а то і два, і три, залишається свіжою і неушкодженою, і після такого часу не поступається перед водою, яка тільки що набрана із джерела». Освячена вода називається в Православній Церкві великою агіасмою — святинею. Цю святиню Церква вживає для окроплення храмів і помешкань, для зцілення, призначає пити її тим, хто не може приступити до святого Причастя. Але аж ніяк ця вода не може замінити самого Причастя святих Тайн Тіла і Крові Господніх. З цією святою водою і святим хрестом священнослужителі в свято Богоявлення і після нього, аж до віддання свята, зі співом відвідують житла своїх парафіян.

Благочестиві християни здавна, як свідчить святитель Іоан Золотоустий, мають звичай в навечір'я або в самий день свята Хрещення черпати воду для свого домашнього вжитку, називаючи її Богоявленською, або Хрещенською. Зберігають її при святих іконах. Накреслюють нею святі хрести на дверях і вікнах своїх помешкань в Ім'я Христа для відігнання духу злоби.

В Україні також з давніх-давен православні віруючі, подібно до єрусалимських християн, йшли на Йордан, тільки до своєї місцевої, чи то річки, чи ставка, озера і, приготовляючись до свята, вирізали хреста з льоду, поливаючи його буряковим квасом.

У переддень Богоявлення, який ще називають навечір'ям, християни за приписом тримають суворий піст. У народі існує традиція «голодної куті», або йорданського святвечора, коли родина сідає за стіл з приготовленими пісними стравами. Головними яствами, як і на різдвяний святвечір, є знову кутя та узвар.

Святом Богоявлення закінчувались різдвяні святки. Християни побожно дякували Господеві за проведені свята й готувались до наступних. Поступово зима повертала на весну, і в народі про мороз після Хрещення говорили так: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі».

Хрещенням в Йордані Господь встановив велике Таїнство для кожного із нас — хреститися в Христа і в Христа зодягнутися для очищення від гріхів та для вічного життя. Тому кожна людина, яка прийшла на цей світ, приймає святе Таїнство Хрещення.